«Коваль підбадьорює плавильника, той який розгладжує листи молотом, – того, хто кує на ковалді, говорячи про спайку (православного національного – ПОМІСНОГО): "ГАРНА" і зміцнює цвяхами (мовою, наповненою Духом Святим), щоб було твердо».
Вже воскресла України і слава, і воля, вже нам, браття-українці, усміхнулась доля. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, панувати вічно, браття, у СВОЇЙ сторонці. Приспів: Душу й тіло ми положим за нашу свободу, і покажем, що ми, браття, козацького роду. Встали, браття, всі за волю, від Сяну до Дону, в ріднім краю панувати не дамо нікому. Чорне море, вже всміхнулось, дід-Дніпро зрадів вже, вже у НАШІЙ Україні доленька наспіла. Приспів: А завзяття, праця щира свого доказала, вже ся волі в Україні піснь гучна лунає. За Карпати відіб’ється, згомонить степами, України слава встала поміж народами. Приспів: В данном случае слово ЖИЗНЕУТВЕРЖДАЮЩЕЕ, а не предполагающее: «ще» может будет, а может «нет», и сколько это может тянуться, УГРОЖАЮЩЕ неизвестно. Слово програмує майбутнє. Слово убивает та воскресає. Слово бывает ЧУЖОЕ (лукавое, на[д]божное, чудьнее, модьнее) из-за 5 угла от идола, а буває СВОЄ від Бога – щире побожне руське слов’янське українське. Слово бывает лукавое, а буває щире. Слово бывает писи мистическое, а буває оптимістичне: «Ним (мовою) благословляємо Бога і Отця, і ним (языком) же проклинаємо (со стерилизованным от всего украинского лицом, 350 лет отдают иносраной анафеме) людей, створених за подобою Божою…» (НЕ московской). «Ковалів не було по всій землі Ізраїльській (Українській, щоб проповідувати, що: 1. українська мова – нова руська, нова слов’янська мова; 2. наповнена Духом Святим для молитви та спілкування; 3. для воскресіння 1000 річної щирої побожної православної руської слов’янської української нації в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ; 4. щоб виконати всім народам «закон Бога[-любові] тієї землі» - у Бога [за пазухою] Країни Святої Київської Руси); бо … („обрусевшая чудь“) побоювалися, щоб євреї не зробили [щирого] меча або [побожного] списа. І повинні були ходити до (росссссийского проклинающего посредника за дозой на[д]божного православия) гострити свої леміші, … заступи, … сокири, … серпи…». «Але ви не згадуєте минулого і про давнє не помишляєте. Ось Я ТВОРЮ НОВЕ (Соборну ПОМІСНУ Україну), нині ж воно явиться; невже ви і цього не хочете знати?» Моісей не потрапив до землі обетованої, але «тільки» ПОБАЧИВ її. Але і це залежало не тільки від нього, а і від тих, кому він пророкував, від тих, НЕвіруючих в землю обетовану, які померли від «сала руссссского» в Україні, від м’яса перепелів, що так і залишилися гнити в їхніх региональных зубах під час Страшного Суду. НЕвіруючі пророки навіть НЕ побачили землю обетовану, навіть НЕ побачили на шляху до неї партийную коммунистическо-православную ТИПАмосковскую (с м.5.т.) руссссскоЯЗЫЧЕСКУЮ коалицию-оппозицию на широком пути национального САМОубийства и ру-идололожества на одной из 18 летней руссссскоЯЗЫЧЕСКОЙ «всея» НЕпоместной партийной «республике свободной» 400 летней канонической церкви московской НЕсмиренно Великой 300 летней «неделимой» Росссссии для Великих Потрясений, где канонически убивают всё национальное живое НЕруссссское: «фашистское», «предательское»…БЕЗ м.5.т. . Незмінним залишається тільки ОДНЕ ПОМІСНЕ (православне національне) ХРЕЩЕННЯ, ЩИРА та ПОБОЖНА 1000 річна віра в Святу Тройцю, без ЧУЖИХ НЕсмиренно Великих иносранного чудьнего м.5.т.-лукавства и начальства, которые канонически «пануючи над спадщиною Божою» «для ганебної користі» национального возвеличивания, доминирования, главенствования выдают православную веру, победу над фашизмом, любов… за некую руссссскую частную собственность среди, вокруг НЕчудьних инородцев...: «...що Я побудував, зруйную, і що посадив, викореню...». «...бо Бог ВИЗНАЧИВ, щоб усяка висока гора (имперский «сортир»-башня) і вічні пагорби понизилися, а долини наповнилися, для зрівняння (не тільки в державах, але й в Помісних Церквах ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ) землі, щоб Ізраїль (Соборна ПОМІСНА Україна) ШЛА (ВЖЕ ВОСКРЕСЛА в Соборній Україні, а НЕ «ще не вмерла» в имперском «сортире». «Сколько можно тянуть кота за ...» язык? «Хіба ревуть воли, як ясла повні?») твердо зі славою Божою». Не нужно делать идолов НЕ из своих и НЕ из чужих: «Усьому свій час, і час усякій речі під небом...». Никто не заложник ни пророков (пророчества, которых Господь Бог по Своему желанию, по нашему твердолобию или раскаиванию, иногда может отменять), ни идолов («предательство» и «раскол», которых корыстная лукавая [c м.5.т.] игра. Иносраных идолов просто низвергают с НЕсмиренно Великого Гордого Пьедестала): «Тоді (в Соборній ПОМІСНІЙ Русі-Україні) ви будете вважати скверною (золото-мученический, „руссссского размера“) оклад (ру-)ідолів …; ти кинеш їх, як нечистоту (проклинающую… имперского „сортира“); ти скажеш їм: геть звідси». «Бо тільки Я, знаю наміри, Які маю щодо вас, – говорить Господь, – наміри на (щире побожне) благо, а не на (лукавое иносранно-партийное) зло, щоб дати вам майбуття і надію...». «...розіб’ю ярмо його (чудьнего московского 5 темперамента в Украине), яке на шиї твоїй, і кайдани (партийной пошести) твої розірву; і НЕ будуть уже служити ЧУЖОЗЕМЦЯМ, але будуть служити Господу Богу (в Помісній УПЦ УЕРКВИ ХРИСТОВОЇ) своєму...». | |||
|