«…чи не десять очистилися (в Україні от иносранного ЧУЖОГО чудьнего московского 5.т.-лукавства)? Де ж дев’ять? Чому вони не повернулися віддати славу Богові, тільки іноплемінник цей?»
«Потім (Ісус Христос) повернувшись до вдячного самарянина, сказав: „Встань, іди; віра твоя (що українська мова наповнена Духом Святим для молитви та спілкування в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ у Богакраїни Святої Київської Руси) спасла тебе.“ З цього видно, що ми завжди повинні дякувати Богові за всі Його ласки, які Він нам посилає.» «Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому.» «А без віри (що українська мова наповнена Духом Святим для молитви та спілкування в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ у Богакраїни Святої Київської Руси) догодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є (Духом Святим наповнена), і тим, хто шукає Його, дає винагороду.» – «…визволяє нас від лукавого.» «Вірою Авраам скорився поклику йти в (у Бога за пазухою) країну, яку мав одержати у спадок, і пішов, не знаючи куди йде. Вірою жив він на землі обітованій, як на чужій («НЕканонической», «НЕблагодатной», «раскольничьей», «предательской», «фашистской»-НЕкомммммунистической)…; бо він чекав міста (Соборну Україну), що має основу (з формовану, за більше ніж тисяча років, нову руську, нову слов’янську – українську мову, наповненою Духом Святим для молитви та спілкування), художником і будівничим якого є Бог.» Только одному инородцу из десяти коренных жителей, только тому, кто поблагодарил за исцеление, за очищение; кто не просто очистился, но поблагодарив – ОЦЕНИЛ очищение, таким образом, свидетельствуя в дальнейшем, не давать повода ЧУЖОМУ для себя и ЧУЖОМУ для у Богакраїни, иносранному ЧУЖОМУ чудьнему московскому 5.т.-лукавству, одолеть себя кривлянием на иноСТРАННОМ, «обрусевшей чуди», наречии, приняв Святого Духа в незримом образе святої мученицької української мови, виконуючи Соборний Помісний щирий «закон Бога тієї землі»-України. «Дух же Святий наставляє на всяку істину»: що українська мова наповнена Духом Святим для молитви та спілкування в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ у Богакраїни Святої Київської Руси, бо Він є «Дух Істини».“ И кто канонически не уверовал в это, особенно в Украине, совершает «…свідомий, озлоблений спротив істині.» Но это был только один (щирий та побожний по духу «…Бога тієї землі») инородец не только из десяти коренных жителей, но один инородец из десяти инородцев, побитых партийной золотой-лукавой масссссовой пошестью руссссскоЯЗЫЧЕСКОГО идололожества на мылоросссссии: «…надія невдячного (остальных девяти НЕблагодарных) розтане, як зимовий іній, і виллється, як негідна (фекальная) вода». Как только один инородец, из десяти ТИПАкоренных жителей-идололожников «руссссскоЯЗЫЧЕСКОЙ террррритории» от Луганска до Львова, „Встав, пішов; віра його (що українська мова наповнена Духом Святим для молитви та спілкування в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ у Богакраїни Святої Київської Руси) спасла його.“ Так только один инородец, из десяти инородцев-идололожников «руссссскоЯЗЫЧЕСКОЙ террррритории» от Луганска до Львова, „Встав, пішов; віра його (що українська мова наповнена Духом Святим для молитви та спілкування в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ у Богакраїни Святої Київської Руси) спасла його.“ «І вирушили сини Ізраїлеві з Раамсеса в Сокхоф – до 600 000 ...; і безліч різноплемінних людей вийшли з ними…. Після того, як минуло … (350) років, у цей самий день вийшло все (щире побожне) ополчення Господнє з землі Єгипетської», с «московских застенок», с имперского «сортира». Потому что, все вместе – дружно, а не дружно; 350 лет канонически, как канонические каин и иуда искариот, жрали (сами себя, друг друга, враг врага) «сало руссссское» отравленное московским 5.т.-лукавством в «московских застенках». И даже больше того: 350 лет пришлые сербы, немцы, греки… в Украине не были крепостными «сущеглупыми холопами», но обладали широкими льготами и правом владеть коренными крепостными «сущеглупыми холопами». Для инородцев в Украине никогда не было 350 летней канонической гражданской войны, даже инородных протестантов и католиков лукавая (с м.5.т.) росссссийская империя масссссово НАСИЛЬСТВЕННО не ПЕРЕхрещивала в православных, а только добровольно, в отличие от масссссового ПЕРЕрехрещивания из 1000 летних щирих побожних православных славян в 350 летних…модьних на(д)божных московских «дочек» с московским 5.т.-лукавством: «Тих, хто був охрещений у («НЕканонической», из-за «НЕканонического» крещения) Київській митрополії у XVII ст. через обливання, у Московському Патріархаті ПЕРЕ-хрещували (с м.5.т.) на підставі того, що істинним може вважатись тільки хрещення через повне занурення, хоч в останні часи в самій РПЦ (а значит и среди национальных САМОубийц и ру-идололожников) розповсюдженою практикою є хрещення через обливання.» «Я (Іоан Предтеча) хрещу вас водою, але гряде Сильніший за мене, Якому я недостойний розв’язати ремінь взуття Його. Він хреститиме вас Духом Святим (що наповнив для молитви та спілкування українську мову для воскресіння в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ Соборної у Богакраїни Святої Київської Руси) і мечем», «тобто хрещення, яке Він дасть буде спалювати гріхи ваші (канонического национального САМОубийства и руссссскоЯЗЫЧЕСКОГО идололожества), немов вогонь, і подасть вам дари Духа Святого.» Лично я уверен в последовательности и верности незыблемым идеалам московского 5.т.-лукавства, що «тих, хто був» би «охрещений у Київській митрополії у XVII ст. через» повне занурення, «у Московському Патріархаті ПЕРЕ-хрещували (м.5.т.) на підставі» б «того, що істинним може вважатись тільки хрещення через» обливання, т.к. это лишь официальный-технический (для людей) предлог для САМО-ПЕРЕосвячивания на пути к доменированию иносранцев. НЕруссссских инородцев некие 300 летние «руссссские» инородцы в Украине приучили кривляться на наречии имперского «сортира», к брезгливости до мови аборигенов, т.е. НЕруссссские инородцы другого хозяина с м.5.т., «от Москвы до самых, до окраин», не только не знали за 350 лет, но продолжают быть верными руссссскоЯЗЫЧЕСКОМУ идололожеству, иносранному для всех чудьнему московскому 5.т.-лукавству, очевидно, гордясь, что хотя бы среди «братьев (славян) меньших»-аборигенов, они не такие, но чуточку больше, а то и ваще страшные-«руссссского размера» или ТИПА того, ТИПА НЕсмиренно ТИПА Великие инородные клоны из, ЧУЖОГО для всех в Украине, м.5.т. . «Ассирійський (росссссийский) цар Салманасар завоював і зруйнував царство Ізраїльське. Він вивів більшість ізраїльтян в свою „срану (нашу“-имперский „сортир“), а на їхнє місце переселив язычников („обрусевшую чудь“) зі свого царства. Вони (cборная НЕславян: московитов-росссссиян) змішалися з рештою ізраїльтян й утворили (реги)народ, який стали називати („донецкими“) самаритянами, за назвою (четырежды ПЕРЕкрещенной: юзово-ДВАЖДЫсталино-донецкой) Самарії, головного міста знищеного Ізраїльського царства („донецкой республики“, где „двуязычные грешники“ поклонялись ДВУМ, иносранному и партийному, золотым тельцам [обещаниям высоких социальных стандартов, низких цен, высоких зарплат и другим видам „бабла“ и „капусты“ для вечно голодных реги ональных козлов-«грешников двуязычных» и баранов]: „Вот ваши боги“, которые поставили региклонам из м.5.т., НЕславянские, ПОЛУславянские, религиозные партийные олигархи – царь Иеровоам с колена Ефремового. „донецкие“ не из донцка: от луганска до львова) самаритяне розмовляли не чистою єврейською мовою (а кривлялись, перед лицом Господа, как „надавы“-смертники, на иноСТРАННОМ наречии иносранного идола). Вони прийняли віру в істинного Бога, однак не цілковито (через проклинающего… их плоть и дух иносранного ПОСРЕДНИКА между реги-приколами и Богом), тому що не зрікалися і своїх попередніх (руссссско)ЯЗЫЧЕСКИХ звичаїв, а з пророків шанували тільки (руссссского, НЕ руського) Мойсея. Юдеї зневажали („донецких“) самаритян, не сідали з ними разом за стіл і намагалися навіть не спілкуватися з ними»: «… знаю ... лихослів’я від тих, які кажуть про себе (на чудьнем ЧУЖОМ наречии), що вони юдеї (украинц„ы“, „чтобы никто не догадался“, что они 350 летние региклоны из московского 5.т.-лукавства), а вони не такі, но сборище САТАНИНСКОЕ». «Повернувшись (с «московских застенок») до Єрусалима, юдеї спочатку відбудували жертовник Господу Богу, а потім, на другій рік, заклали фундамент храму (Помісної УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ Соборної у Богакраїни Святої Київської Руси). Самаряни (с иносранным м.5.т.-лукавством, на[д]божные руссссскоЯЗЫЧЕСКИЕ идололожники, национальные САМОубийцы…), довідавшись про це, виявили бажання взяти участь у побудові храму, та юдеї, щоб зберегти своє богослужіння у (щирій побожній руській слов’янській українській) чистоті, відмовили їм у цьому. …бо в цей храм увійде Жаданий усіма народами Христос, Спаситель світу.» Але і серед самарян багато було тих, хто увірував в Ісуса Христа, траплялися і такі хто проповідував Євангеліє Христове і навіть мученики, як то свята мучениця Фотина (Світлана) самарянка. І навіть більше, «Ранковий вихід самарянина (який змилосердився [перев’язав рани, привіз у готель, заплатив за лікування] над пограбованим та побитим євреєм із притчі, яка „навчає …вважати своїм ближнім усяку [навіть щиру та побожну, без м.5.т.] іншу людину, хто б це не був, з якого б народу [навіть руських слов’ян-українців] не походив і якої б віри [навіть 1000 річних православних] не був, а також щоб ми мали співстраждання і милосердя до всіх людей, подаючи їм посильну допомогу…“. А не только иносранных и руссссскоЯЗЫЧЕСКИХ, православных и НЕхристей, „единомышленников [рабов м.5.т.-лукавства] злодейству“) – це з’явлення Ісуса Христа після воскресіння, а також Його вознесіння». Так, що, при бажанні, завжди є шанс разом із святою мученицькою українською мовою и для «донецких» самаритян воскреснуть из канонически национально мёртвых руссссскоЯЗЫЧЕСКИХ идололожников. Но на зримых и не зримых баррикадах продолжающейся 350 летней канонической гражданской войны девять из десяти, НЕверующие и НЕблагодарные Богу за очищение в Соборной Украине от м.5.т., но верные иносранному для всех в Украине чудьнему идолу из-за 5 угла, НЕруссссские инородцЫ «донецкой республики» имперского «сортира», у которых тупое потребительское бытиЁ определяет такое же тупое потребительское сознание, продолжают занимать (условные) партийные ряды ДВОЕдушных (Богу и идолу) ДВУсказательных-лживых чревоугодных, социально защищённых-левых, плотских национальных САМОубийц (с м.5.т.) и ЛЖЕнационалистов (с м.5.т.): «Помисли плотські є смерть. А помисли духовні – життя і мир, тому що помисли плотські є ворожнеча проти Бога; бо законові Божому не підкорюються та й не можуть. Тому ті, що живуть за плоттю, Богові догодити не можуть.» И это не их вина, и даже не того иносраного идола, кто искушает из-за 5 угла, но наша. Это вина тех, среди аборигенов, среди канонических «единомышленников [хвоста и жопы] злодейства», кто ДВУсказательно-лживо, под лживыми табличками «украинская», поддался искушению идола и канонически дерзко отказывается уверовать, що українська мова наповнена Духом Святим для молитви та спілкування в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ у Богакраїни Святої Київської Руси, кто канонически совершает «…свідомий, озлоблений спротив істині», кто поддался золотому-лукавому иносранному искушению канонических (за что поручились…) национальных САМОоплёвывания, САМОстерилизации, САМОубийства, являясь (ответным позорным примером) объектом оплёвывания, стерилизации, убийства не только со стороны 350 летнего канонического идола из-за 5 угла, но и со стороны НЕруссссских инородцев в Украине, тех, кто берёт с них пример на иноСТРАННОМ наречии иносранного идола в Украине, помогать не только национальным САМОубийцам себя национально оплёвывать, стерилизовать, убивать, але все щире: «...коли всякий, хто (національно) вбиває вас (православну націю, Україну, українську мову, наповнену Духом Святим) буде думати, що тим він служить Богові.» Понятен принцип добровольно-принудительного, «по просьбе трудящихся» поселения (за счёт насильственного выселения «НЕканонических» аборигенов или канонического уничтожения «предателей» на месте) на «НЕканонических», «НЕблагодатных», «раскольничьих», «предательских», «фашистских»-НЕкомммммунистических «исконно» «руссссских» землях, подпольных НЕблагодарных наследников племЁн венгро-финской группЫ: чуди, мерю, ве[п]си, мурома, мещеры…, неких 300 летних «руссссских» (хотя страна «Росссссия» на греческий НЕславянский манер с XVII в.). Понятно, что «Дым (пожарищ) Отечества сладок», т.к. без Великих Потрясений Смут Революций НЕсмиренная Великая Росссссия существовать не может: «Від початку для добрих (щирих слов’ян) створене добре, як для (САМО-ПЕРЕ-хрещенных из чуди в славян) грішників зле» − московский 5 темперамент. Понятно стремление cборной НЕславян: московитов-росссссиян на освобождённых от «фашистских»-НЕкомммммунистических аборигенов «руссссскоЯЗЫЧЕСКИХ террррриториях» создать соответствующие пожароопасные («Дым Отечества сладок», как в Молдове, в Грузии, вокруг о. Тузла… по законным законам иносранного московского царя), условия канонического (за что поручились…) Имперского Культа руссссскоЯЗЫЧЕСКОГО идололожества, если не в виде одного государственного наречия на всей террррритории имперского (монархического и богоборческого) «сортира», то хотя бы присутствия в виде регионального соглядатая за каноническое исполнение национального САМОубийства, на правах канонического учителя-рабовладельца на пару (на шару) с «НЕканоническими» языками «дочек»-аборигенов (постоянно давая понять, напоминая «who [хозяин-барин] is who[«рабы, подножки, грязь Москвы]» о прошлых содомских грехах похотливой блудливой совместной «жизни» одного темпераментного иносранца сразу во всех национальных ложах «всея» «республик свободных» имперского «сортира»); в виде ширмы двуЯЗЫЧЕСТВА («на якому зле осудження»), ДВОЕдушной-лукавой ДВУсказательной лжи узаконивания, уравнивания государственных прав во время войны (своего и чужого) языков, иносраного ЧУЖОГО государства в государственных правах «своего» ТИПАгосударства, на подпольной канонической террррритории Московского Патриарха и московского царя, так и рвущихся защитить каноническое руссссскоЯЗЫЧЕСКОЕ идололожество в 18 летнем «союзе нерушимом («всея» НЕпоместных руссссскоЯЗЫЧЕСКИХ) республик свободных» 400 летней канонической церкви московской НЕсмиренно Великой «неделимой» 300 летней Росссссии для Великих Потрясений, где канонически убивают всё национальное живое НЕруссссское: «фашистское», «предательское»…БЕЗ м.5.т.. Только лукавый (с 5 темпераментом) иносранный рабовладелец и региональный «раб, подножка, грязь Москвы» может дерзко, как «надав» перед лицом Господа, кривляясь на иноСТРАННОМ-чудьнем наречии иносранного идола канонически лгать, как дышать под лживыми ширмами «украинская», что українська мова, що наповнена Духом Святим для молитви та спілкування у Богакраїні; что Дух Святий, що наповнив для молитви та спілкування українську мову в Україні, «разъединяет». Українська мова, що наповнена Духом Святим для молитви та спілкування в Україні; Дух Святий, що наповнив для молитви та спілкування українську мову у Богакраїні ОБ’ЄДНУЄ всі національності, робить їх щирими та побожними, зціляючи (навіть тілесно, за вірою без тремтіння) від иносранного чудьнего московского 5 темперамента, тих, всіх національностей, хто виконує Соборний Помісний, щирий побожний «закон Бога тієї землі». Никаких особенных-угодливых обязательств и долгов НЕТ в славянской Украине перед иноСТРАННЫМ, «обрусевшей чуди», наречием иносранного идола-рабовладельца, БОЛЬШЕ тех, которые имеются перед другими инородными (НЕ коренными) языками. И это при том, что в отличии от всех языков, мов, наречий … мира, на «росссссийском наречии», ЧУЖОМ для всех за пределами имперского «сортира», не только стоит НЕсмиренно Великая печать «руссссского мата», «руссссского шансона», проклятий-анафем, набыченного НЕпрощения, ЛЖЕсвидетельств «НЕканоничности»…, «ПЕРЕкрещиваний…; которое идеально подходит для оголтелого богоборчества и канонического фанатического руссссскоЯЗЫЧЕСКОГО идололожества в «республиках свободных» церкви московской, но на котором сознательно, не с проста, НЕ общаются с Богом, НЕ ведутся канонические официальные церковные богослужения: «Улюблені! Не всякому духові (языку) вірте.... Духа Божого і духа заблуждения пізнавайте так: усякий дух (мова), що сповідує Ісуса Христа (на якому моляться), …є від Бога, а всякий дух (язык), що не сповідує Ісуса Христа (не ведут церковного богослужения, ру-гаются, кривляются), НЕ є від Бога ... уже є в світі». «І було, що коли ховали одного чоловіка, то, побачивши це полчище (этносранных моавитян), ті, що ховали, кинули того чоловіка в гріб (пророка) Єлисеїв; і він при падінні своєму торкнувся кісток Єлисея, і ожив, і встав на ноги». Що нам засвідчує, наскільки важливо ЖИТИ в унікальному та неповторному щирому побожному україномовному, наповненому Духом Святим для молитви та спілкування, середовищі у Бога за пазухою країни, що навіть не тільки национально САМОумерщвлённые та всіх інших національностей руссссскоЯЗЫЧЕСКИЕ идололожники, но и этноСТРАННЫЕ-чудьние, НЕсмиренно Великие-на(д)божные россияне с московским 5 темпераментом, при смиренному бажанні, можуть прилучитися не тільки до слов’янства, до слов’янської культури шанованого взаємного порозуміння та любові: пан та пані, в любому віці, статі, посаді, статусі…, але й позбутися м.5.т.-лукавства. «Нехай НЕ говорить син іноплемінника, який приєднався до Господа (Який молитвою та спілкуванням українською мовою щиро та побожно вигнав з НИХ иносранное м.5.т.-лукавство): „Господь зовсім відокремив мене від Свого (у Богакраїни) народу“, і нехай НЕ говорить (региональный) євнух: „ось я сухе дерево“. Бо Господь так говорить про (национально стерилизованных) євнухів: які (національно воскресли) зберігають Мої суботи (соборний помісний „закон Бога тієї землі“) й обирають угодне Мені (чесне-ОДНОмовне спілкування з Богом і людьми), і міцно тримаються завіту Мого („НЕ роби собі ідола“ из иносранца, сатаны, партии, золота, социальных стандартов, чрева и жопы…), – тим дам Я у домі Моєму й у стінах Моїх місце й ім’я краще, ніж синам і дочкам; дам їм ВІЧНЕ (щире побожне християнське) ім’я, яке НЕ знищиться. І сини іноплемінників, які приєдналися до Господа, щоб служити Йому (а НЕ иноСТРАННОМУ для всех „Великому Господину…“) …,бути рабами Його …, Я приведу на святу гору Мою (до Помісної УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ Соборної України Святої Київської Руси) …, бо (цей земний) дім Мій назветься домом молитви для усіх народів». Тому, ОБ’ЄДНУЄ своє, а НЕ чужое; від Бога, а НЕ от ру-идола; щире, а НЕ с м.5.т.-лукавством; побожне, а НЕ на(д)божное; національне, а НЕ реги-клонированное; культура, а НЕ хамство и «хам»; цнотливість, а НЕ блуд (языком); одномовна чесність в унітарній державі, а НЕ двуязыческий грех (зло, беззаконие, преступление) дьяконов; соборність держави, а НЕ имперский «сортир»; помісність Церкви Христової, а НЕ партийность монахов церкви московской: «Осели у домі твоєму ЧУЖОГО (м.5.т.), і він розладнає (разъединит, расколит, раздвоит) тебе смутами і зробить тебе чужим («НЕканоническими»…) для твоїх». Тому подтверждение, что за 350 летнее каноническо-богоборческое рабовладение в Украине (із 1000 річної щирої побожної православної руської слов’янської української історії), иносранный чудьний московский 5 темперамент-лукавство НЕ объединил щирих и лукавых, побожних и на(д)божных, метал и глину, слов’ян и подпольных неблагодарных наследников «венгро-финов»; мову, на якій моляться и язык, на котором НЕ ведутся церковные богослужения; своє від Бога и ЧУЖОЕ от ру(бль)-идола, но внёс, «по просьбе трудящихся», 350 летний канонический раскол, гражданскую войну, смуты, «Великие Потрясения», «руссссский бунт, бес-смысленный и бес-пощадный!» «Бо ти (некий «руссссский» и региклон из «неких») говориш: я багатий, розбагатів і ні в чому не маю потреби; а не знаєш, що ти нещасний («от большого до малого, имеют 5 темперамент, а именно – лукавство») і жалюгідний (НЕсмиренно Великий и малюсенький), і вбогий, і сліпий, і голий. …маззю для очей помаж очі твої, щоб бачити», що «Дух же Святий наставляє на всяку істину»: що українська мова наповнена Духом Святим для молитви та спілкування в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ у Богакраїни Святої Київської Руси, бо Він є «Дух Істини».“ И кто канонически не уверовал в это, особенно в Украине, совершает «…свідомий, озлоблений спротив істині.» Реги-клон любой национальности из иносранного (для всех) м.5.т.-лукавства в Украине, дерзко кривляющийся перед лицом Господа, Творця української мови, нації, Держави, Церкви на этноСТРАННОМ наречии иносранного идола, есть преступник щирого побожного «закону Бога тієї землі», канонический раболепный руссссскоЯЗЫЧЕСКИЙ и партийный человекоугодник-идолопоклонник и гордый богоненавистник, за то, что Дух Святий наповнив українську мову для молитви та спілкування: «…але Бог принизить гордість його разом з (м.5.т.) лукавством рук (и ЯЗЫКА) його». «… хто (даже в рясе) буде лихословити („НЕканоничностью“ и „НЕблагодатностью“) Бога свого (за те що Він створив та наповнив українську мову для молитви та спілкування), той понесе гріх свій, і хулитель ім’я Господнього повинен померти …: чи прибулець (даже НЕсмиренно Великий руссссский рабовладелец-господин), чи (реги)тубілець стане хулити ім’я [Господнє], відданий буде на смерть. … Один суд (в унітарній державі одна державна мова для молитви та спілкування) повинен бути у вас, як для прибульця, так і для тубільця; бо Я Господь, Бог ваш». «Хто пояснить, чому і як сталося так, що у Верховній Раді (2010 р.) налічується (за неофіційними даними) 200 депутатів – євреїв (олигархов), що представляють сто тисяч етнічних громадян і лише 150 етнічних українців, які представляють 37 млн. громадян, що дає пропорцію представництва 1: 490 на користь перших». Потому что «на корысть», т.к. руссссскоЯЗЫЧЕСКИЕ евреи-бизнесмены в чужой им у Богакраїні на заработках (по закрытым партийным спискам), сознательно попирают «закон Бога(-любові) тієї землі», собирают «бабло» и «капусту» за проданную ими лукавому чужую им щиру побожну українську душу-мову и НЕпонятные им национальные (соборные поместные) интересы. Для них что мова, что чудьнее наречие ЧУЖИЕ и ЧУЖДЫЕ – разменная монета, повод для тупого обогащения, а собственный тленный бизнес родной и близкий. И в зависимости от того, кто при власти: национальные САМОубийцы или ЛЖЕнационалисты, кто «перекрывает кислород» развитию их бизнесу, кто практикует «ГОС»рекет, с целью заполучения голосов при голосовании (слепо – по любому поводу: национально смертельное «ГОС»двуЯЗЫЧЕСТВО, продление сроков пребывания оккупационного ЧФ флота, «на дурочку» ядерное разоружение…), чужие чуждые Украине руссссскоЯЗЫЧЕСКИЕ идололожники трусливо корыстно бегают из фракции во фракцию, из оппозиции в коалицию. Тем более, по привычке, как «соотечественникам» им не привыкать распинать, чу- чу- чу- этноСТРАННЫМ наречием иносранного ру-идола, Бога – Духа Святого, Який, на виконання «закону Бога тієї землі», наповнив українську мову в унітарній у Богакраїні для спілкування всіх національностей. «…не ображайте (иносранной московской канонической ложью «НЕканоничности», «НЕблагодатности»… українську мову, яка наповнена Духом Святим для молитви та спілкування в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ Соборної у Богакраїни Святої Київської Руси) Святого Духа Божого, яким покладено на вас печать у день відкуплення». «…не всі ті ізраїльтяни (українці), які від Ізраїля (в Украине под лживыми ширмами «украинская»)…. Тобто, НЕ діти тілесні (по крови) є діти Божі; а діти обітниці (воскресіння наповненої Духом Святим для молитви та спілкування української мови, а з нею нації у Богакраїни [всіх національностей під захистом «закону Бога тієї землі»], в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ у Богакраїни Святої Київської Руси) визначаються за потомство». «…коли ви були (350 лет в церкви московской руссссско)ЯЗЫЧНИКАМИ, то ходили до (ПОСРЕДНИКОВ, иносранных чудьних) ідолів безмовних, ніби вас вели. Тому кажу вам, ніхто з тих, хто говорить Духом Божим, не скаже анафеми („НЕканоничности“…) на Ісуса, і ніхто (у Богакраїні) не може назвати Ісуса Господом, як через Духа Святого (як через українську мову, яку Він наповнив для молитви та спілкування). Дари (мови, після зруйнування имперских башен) різні, а Дух один і той же, і служіння різні (НЕмосковские в Украине), а Господь один і той же…, Який творить усе в усіх». «Проклятий той, хто (иноСТРАННЫМ наречием иносранного ру-идола) лихословить батька (Батьківщину – у Богакраїну) свого або матір свою! Проклятий той, хто (иносранным чудьним м.5.т.-лукавством) порушує (щирі слов’янські) межі ближнього свого! … Проклятий той, хто сліпого (национально САМОумерщвленного, НЕпоместного) збиває з (Помісної) дороги! ... Проклятий той, хто перекручено судить прибульця … (одного [рабовладельца] из числа ИНОРОДНЫХ национальных меньшинств особенно выделяет, уравнивает в ГОСправах, превозносит [наречием] до уровня идола для ВСЕХ: и для ДРУГИХ пришельцев и для туземцев, а всех остальных инородцев НЕ выделяет, НЕ уравнивает, НЕ превозносит)! ... Проклятий той, хто (проклятиями, НЕпрощением, ЛЖЕсвидетельством…, ПЕРЕкрещиванием…) таємно (национально) убиває ближнього свого! … Проклятий той, хто бере підкуп («в случае избрания президентом» региональных клонов из м.5.т.-лукавства), щоб убити (щиру побожну православну руську слов’янську українську) душу і пролити кров невинну! … Проклята [усяка людина], що НЕ виконає [усіх] слів закону (Бога тієї землі) цього і НЕ буде чинити за ними! І весь (щирий побожній) народ (всіх національностей) скаже: АМІНЬ. «Коли ж деякі (национальные САМОубийцы) з гілок відломилися, а ти (инородец в Украине) будучи дикою оливою, прищепився на їхнє місце і став причасником (щирого) кореня та (побожного) соку, то не хвалися перед гілками. …Вони відломилися невір’ям (що українська мова наповнена Духом Святим для молитви та спілкування), а ти тримаєшся вірою (що вона воскресне в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ у Богакраїни Святої Київської Руси): не величайся , але бійся. Бо якщо Бог не пощадив природних гілок (национальных САМОубийц), то, гляди, чи пощадить і тебе. …Але й ті, якщо не перебуватимуть у невір’ї, прищепляться, бо Бог має силу знову прищеплювати їх (национальных САМОубийц)». «…а на страшному і другому пришесті Твоєму сподоби нас (україномовних – наповнених Духом Святим: щирих та побожних, всіх національностей у Богакраїни) грішних стати ПРАВОРУЧ слави Твоєї молитвами Пречистої Твоєї Матері (бо Ти заступаєшся завжди за тих, що шанують Тебе Богородице) і всіх святих. Амінь». «Отже, ви (іноплемінники в Україні) вже не чужі (побожні та щирі за БЕЗПЛОТНИМ щирим православним руським слов’янським українським духом – «…духу не страху, а сили, і любови, і цнотливости») і не пришельці, а співгромадяни святим і свої Богові, утверджені на основі апостолів і пророків, маючи наріжним каменем Самого Ісуса Христа, на Якому вся будівля, складаючись (в т.ч. із Помісної УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ у Богакраїни Святої Київської Руси) злагоджено, зростає в Святий храм у Господі, на якому і ви будуєтесь Духом на оселю Божу». | |||
|