«Від днів же Іоанна Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає (щирі, побожні, помісні) зусилля, здобуває його ….».
«…приступили до Нього (Ісуса) саддукеї, (руссссскоЯЗЫЧНИКИ с м.5.т.: НЕпоместная религиозная организация иноСТРАННОГО, из-за 5 угла – из г. МосквЫ, Патриарха; НЕхристи-комммммунистЫ, комммммунистическо-православная партия региклонов) які говорять, що не існує воскресіння (української мови, наповненій Духом Святим для молитви та спілкування, отже, і нації, і держави в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ у Богакраїни Святої Київської Руси)… . Ісус сказав їм у відповідь… . Бог не є Бог мертвих (национальных САМОубийц-«надавов», «евтихиев»…), а живих» національних православних−Помісних: «… знаю ... лихослів’я від тих, які кажуть про себе (на чудьнем ЧУЖОМ наречи под лживими табличками «украинская»), що вони юдеї (украинц«ы», «чтобы никто не догадался», что они 350 летние региклоны из московського 5.т.-лукавства), а вони не такі, але зборище САТАНИНСЬКЕ» «Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав: Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму. І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля (воскресіння української мови, наповненій Духом Святим для молитви та спілкування, отже, воскресіння і нації, і держави в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ у Богакраїни Святої Київської Руси); і не схотіли прийти. …Тоді говорить він рабам своїм: весілля (воскресіння мови, нації, держави, Помісної Церкви) готове, а покликані (руссссскоЯЗЫЧНИКИ: НЕпоместная религиозная организация иноСТРАННОГО, «обрусевшей чуди», Патриарха; НЕхристи-комммммунистЫ, комммммунистическо-православная партия региклонов из м.5.т.) не були достойні (были не только саддукеями, но «надавами», «исавами», «евтихиями», «салом руссссским», с м.5.т., «рабами, підніжками, гряззю Москви», московскими «дочками»…). Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля (воскресіння мови, нації…). …цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг (ЧУЖИЕ чудьние чёрные − с м.5.т.: проклятушки-анафемы, ЛЖЕсвитетельствующие «НЕканоничностью»… против себя, ПЕРЕкрещивающие из щирих… себя, НЕпрощающие одежды криво-двуЯЗЫКАТЫХ канонических национальных САМОубийц и руссссскоЯЗЫЧЕСКИХ идололожников в Украине). …Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги (лукавой золотой, чудьней московской клятвой национального САМОубийства и идололожества), візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Бо багато покликаних, та мало обраних». Грешные-злые виноградари-«грешники двуязычные», «первосвященики, книжники і начальники (в единомыслии с иносранным чудьним м.5.т.), що отримали (реги)владу над єврейським (українським) народом, замість того, щоб готувати народ до прийняття Спасителя (Духа Святого, що наповнив для молитви та спілкування українську мову для воскресіння 1000 річної щирої побожної православної руської слов’янської української нації в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ Соборної у Богакраїни Святої Київської Руси), використовували владу лише у своїх інтересах (славили «виноград сей»: иносранного посредника-идола за православие, партию регионов за «бабло» и «капусту», НЕхристя-сталина за легализацию православия от НЕ«православного царя»…). Бог посилав їм пророків, але вони переслідували і вбивали їх (в т.ч. вонючими-иносранными проклятиями, чудьним м.5.т.-лукавством; наречием, на котором не с проста не ведутся богослужения), зробившись, таким чином, (САМОубийцами:) пророковбивцями, а згодом й апостоловбивцями. Спасителя ж (Духа Святого, що наповнив для молитви та спілкування українську мову) вони відкинули і, вивівши із міста, розп’яли (дерзко, перед лицом Господа, как надавы-смертники, НЕмолятся, НЕтолкуют молитву со спецязыка, НЕпроповедуют, даже НЕобщаются на, наповненій Духом Святим, українській мові; НЕ молятся ни за Украину, ни за Русь, но за «срану нашу» на чистом иноСТРАННОМ, «обрусевшей чуди», наречии иносранного идола под лживыми ширмами «украинская» в Украине): „Горе вам книжники і фарисеї, лицеміри (вожди слепых), що зачиняєте (пятью НЕ…) Царство Небесне перед людьми (которых 350 лет из 1000 летней православной истории, насмерть ПЕРЕхрещиваете из князи в грязи), бо ви і самі не входите, і тим, хто входить (щиро та побожно), не даєте увійти...“. І тому забрано було від них Царство Боже і віддано іншому (щирому побожному новому слов’янському, новому руському) народові, Церкві Христовій…». «Кровь Его на нас и (реги-«интер»-) детях наших». «Так …(канонические национальные САМОубийцы-надавы) самі прийняли на себе і навіть на (реги-«интер») потомство своє відповідальність за смерть Господа…», Кого канонически распяли каждым иноСТРАННЫМ словом идола под лживыми ширмами «украинская»: «… розпинають у собі Сина Божого (Духа Святого) і зневажають Його» – кривляются, как надавы, на иноСТРАННОМ, «обрусевшей чуди», наречии иносранного ру-идола (от «рубль»). «… коли Христос помер на хресті, завіса у храмі, яка закривала святе святих, розірвалася навпіл: з цього моменту Христос відкрив врата Царства Небесного для всіх (а не только для канонических на[д]божних, с м.5.т. москалей-„отцов наших“ и московских „дочек“ „всея“ „республик свободных“ церкви московских), хто з вірою приходить до Нього. Святилищу відповідає у нашому православному храмі середня частина храму. У святилище старозавітного храму ніхто з народу не мав права входити, крім священників. У нашому храмі стоять усі (щиро побожно) віруючі християни, бо тепер ні для кого НЕ закрите Царство Боже». «Бо Царство Боже – не їжа і питво („для людей“), але праведність, і мир, і радість у Святому Духові», що нас наповняє коли ми щиро та побожно молимося та спілкуємося на святій мученицькій українській мові. «Вільним вибором добра (Духа Святого, що наповнив для молитви та спілкування українську мову, як єдину державну у Богакраїні) і відхиленням зла (-греха двуЯЗЫЧЕСКОГО НЕчестных, не только, дьяконов; иносранного чудьнего м.5.т-лукавства) людина звеличує Бога, славить Його й удосконалюється сама (виконуючи «закон Бога тієї землі»), а терплячи страждання (иносранные: проклятия-анафемы, набыченые НЕпрощения, ЛЖЕсвидетельства «НЕканоничности»…, ПЕРЕхрещивания из щирих побожних…) від злих (с м.5.т.: москалей-подстрекателей, ПРОмоскалей-поручителей [за] и самих канонических национальных САМОубийц и руссссскоЯЗЫЧЕСКИХ идололожников), отримує від Бога найвищу нагороду у Царстві Небесному.» «Кажу бо вам, якщо праведність ваша (КОЖНОЇ БОЖОЇ людини) не перевершить праведність книжників і фарисеїв (приватизировавших православие на партийную и чудьних иносранцев корысть), то ви не ввійдете до Царства Небесного», а останетесь национально мертвыми в царстве московском. «Хто (любой национальности) виконає (закон Бога тієї землі) і навчить (що українська мова наповнена Духом Святим для молитви та спілкування, щоб воскресла 1000 річна щира побожна православна руська слов’янська українська нація в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ Соборної у Богакраїни Святої Київської Руси), той великим назветься в Царстві Небесному». «…а на страшному і другому пришесті Твоєму сподоби нас (україномовних – наповнених Духом Святим: щирих та побожних, всіх національностей у Богакраїни) грішних стати ПРАВОРУЧ слави Твоєї молитвами Пречистої Твоєї Матері (бо Ти заступаєшся завжди за тих, що шанують Тебе Богородице) і всіх святих. Амінь». | |||
|