«І ось двоє сліпих (НЕпоместных),…почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи…! …що хочете, щоб Я зробив вам? Вони говорять Йому, щоб відкрилися очі наші (и мЫ перестали бы в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ Соборної України 350 лет национально канонически убивать себя во время канонической гражданской войны в церкви московской). Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним», а НЕ за чудьними «прахами земли»-«лукавыми москалями».
«НЕ»каноническая − БЕЗ московского 5.т.-лукавства в Україні, 1000 річна щира православна руська слов’янська українська нація сліпа-НЕпомісна: йде за Ісусом Христом, щоб воскресла з нею 650 річна Київська Митрополія в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ Соборної у Богакраїни Святої Київської Руси: «Коли ж про Христа (Духа Святого, що наповнив для молитви та спілкування нову руську, нову слов’янську − українську мову) проповідується, що Він воскрес (в сліпих) з мертвих (в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ Соборної України), то як же деякі з вас говорять, що нема воскресіння мертвих (руссссскоЯЗЫЧЕСКИХ регионально-имперских комммммунистическо-православных национальных САМОубийц)? ...Якщо нема воскресіння (в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ Соборної України) мертвих (национальных САМОубийц), то і Христос не воскрес. …А якщо Христос не воскрес, то віра ваша (що українська мова, наповнена Духом Святим для молитви та спілкування в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ у Богакраїни Святої Київської Руси) марна: ви ще в гріхах (канонического руссссскоЯЗЫЧЕСКОГО идололожества) ваших. …Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих. Бо як смерть через людину, так і (щире побожне) воскресіння мертвих»-лукавЫх. Канонические (в чудьнем единомыслии с московским 5.т.-лукавством) по московским понятиям в Украине, 350 летние «сборище сатанинское», московские «дочки»-«наЁмники», «…що одягаються в ОДЯГ ІНОПЛЕМІННИКІВ,…і вони будуть ходити, як сліпці, тому що вони згрішили проти Господа», тоже слепЫе-НЕпоместнЫе: гордо маршируют за чудьним московским идолом, чтобы канонически (за что поручились, сами знаете кому, своими ПРОмосковскими [с м.5.т.] АНТИукраинскими [НЕ щирими] Поместными [для себя] АНТИпоместными [для других] душами НЕмармоновские Патриархи) национально САМОумертвились в одной из руссссскоЯЗЫЧЕСКОЙ «всея» НЕпоместной «республике свободной» церкви московской НЕсмиренно Великой «неделимой» Росссссии для Великих Потрясений, под НЕщырою шырмою «Русь православная»: «Бо що роблять, які хрестяться заради (национально) мертвих? (проклинают, НЕпрощают, ЛЖЕсвидетельствуют…, ПЕРЕхрещивают…самих себя; кривляются, как «надавы», на иноСТРАННОМ наречии иносранного идола!!!)…Не обманюйтесь: лихі (модьнЁ-чудьние с м.5.т.) товариства псують добрі (слов’янські щирі) звичаї. Протверезіться (от ЧУЖОГО иносранного лукавства), як належить (в Помісній Церкві ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ), і не грішіть («грешники двуязЫчныЫе»); бо, на сором вам кажу, деякі з вас (кто, под лживыми ширмами «украинская», канонически оболгал «НЕканонической», «НЕблагодатной»… українську мову, т.е. Того, Хто наповнив її для молитви та спілкування, канонически) не знають Бога. «Краще бачити очима (канонические преступления), ніж бродити (туда-сюда, на лево и на право, и нашим и вашим, щиро и с м.5.т.-лукавством, и Богу и идолу с лукавым служить проданной) душею». …плоть і кров успадкувати Царства Божого не можуть, і тління (золотая-лукавая партийно-иносранная НЕпоместная слава) не успадкує нетління (Божої Помісної Слави). Ось кажу вам тайну: не всі ми помремо, але ВСІ ЗМІНЕМОСЬ (щиро побожно молячись та спілкуючись, наповненою Духом Святим, українською мовою в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ у Богакраїни Святої Київської Руси); раптом, в одну мить («і в ту ж мить прозріли [національні православні] очі їхні», щоб розгледіти та зріктися САМОвбивчих ТИПАмосковских в Украине грехов канонического идололожества), при останній сурмі; бо засурмить, і мертві (клонированные м.5.т.-лукавством с иносранцев) воскреснуть нетлінними (Помісними), а ми перемінемось. „Поглинута (лукавая НЕпоместная) смерть (щирою Помісною) перемогою“. …Дяка Богові, Який дав нам (Помісну) перемогу через Господа нашого Ісуса Христа. Отже,…будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь (національно православно − Помісно ДУХОВНО) у ділі Господньому, знаючи, що (милостивий, по совісті, з любов’ю до воскресіння ВСІХ в ЦЕРКВІ ХРИСТОВІЙ, «…в простоті і боговгодній щирості, не за тілесною мудрістю, але за благодаттю Божою...») труд ваш НЕ марний перед Господом». Як такої української нації і відповідно мови під час подвигу святого Мойсея, точніше, святих рівноапостольних Кирила та Мефодія, 1100 років по тому не існувало. Тому, нічого було і наповнювати. І тільки згодом («час плакати, і час сміятися»), з волі Божої, з формуванням і усвідомленням руських слов’ян Святої Київської Руси, їх причетності до однієї з трьох її частин – до у Бога за пазухою Країни, до України, для нової руської, нової слов’янської нації був даний новий завіт благодаті та істини молитись та спілкуватись на, наповненій Духом Святим, благодатній українській мові: «…закон (християнський) був даний через Мойсея (святих рівноапостольних Кирила та Мефодія); а благодать і істина через Ісуса Христа (Духа Святого) сталися», Який зцілив ще одного, сліпого від народження, «щоб відкрилися на ньому діла Божі», в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ Соборної у Богакраїни Святої Київської Руси. На(д)божные фарисеи с м.5.т. упрекали щирому побожному помісно зціленному, что тот не молится под вывесками «украинская» в Украине на ПОЛУтысячелетнем НОВОцерковнославянском языке от «обрусевшей чуди», НЕщыро выдавая его за 1100 річну церковнослов’янську мову від святого Мойсея, точніше, від святих рівноапостольних Кирила та Мефодія: «Ти Його (Хто наповнив для молитви та спілкування благодатну українську мову) ученик, ми ж Мойсеєві (Кирила та Мефодія) учні. Ми знаємо, що з Мойсеєм говорив Бог, а про Цього ж (Хто наповнив українську мову для воскресіння в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ Руси-України) не знаємо, звідки Він». І запитав Ісус Христос у соборно-помісної зціленної нації : «Чи віруєте ви у Сина Божого?», в Духа Святого, що наповнив українську мову, без иносранного посредничества: чудьнего м.5.т.-лукавства и начальства. «І бачили ви Його, і Він говорить (українською мовою в молитві, проповіді, спілкуванні) з вами». «Тоді зцілена (1000 річна щира побожна православна руська слов’янська українська нація) з великою радістю сказала: „Віруємо (що нова слов’янська, нова руська – українська мова наповнена Духом Святим для молитви та спілкування в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ Руси-України) Господи!“ – поклонилася Йому». | |||
|