«…той, хто сумнівається нехай не думає одержати що-небудь від Бога.
Двоєдушна (двуЯЗЫЧЕСКАЯ) людина нестійка на всіх шляхах». Як такої української нації і відповідно мови під час подвигу святого Мойсея, точніше, святих рівноапостольних Кирила та Мефодія, 1100 років по тому не існувало. Тому, нічого було і наповнювати. І тільки згодом («час плакати, і час сміятися»), з волі Божої, з формуванням і усвідомленням руських слов’ян Святої Київської Руси, їх причетності до однієї з трьох її частин – до у Бога за пазухою Країни, до України, для нової руської, нової слов’янської нації був даний новий завіт благодаті та істини молитись та спілкуватись на, наповненій Духом Святим, благодатній українській мові: «…закон (християнський) був даний через Мойсея (святих рівноапостольних Кирила та Мефодія); а благодать і істина через Ісуса Христа (Духа Святого) сталися», Який зцілив сліпого від народження, «щоб відкрилися на ньому діла Божі», в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ Соборної у Богакраїни Святої Київської Руси. На(д)божные фарисеи с м.5.т. упрекали щирому побожному помісно зціленному, что тот не молится под вывесками «украинская» в Украине на ПОЛУтысячелетнем НОВОцерковнославянском языке от «обрусевшей чуди», НЕщыро выдавая его за 1100 річну церковнослов’янську мову від святого Мойсея, точніше, від святих рівноапостольних Кирила та Мефодія: «Ти Його (Хто наповнив для молитви та спілкування благодатну українську мову) ученик, ми ж Мойсеєві (Кирила та Мефодія) учні. Ми знаємо, що з Мойсеєм говорив Бог, а про Цього ж (Хто наповнив українську мову для воскресіння в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ Руси-України) не знаємо, звідки Він». «…і був хмарою і мороком (камнем преткновения) для одних (с м.5.т.) і освітлював ніч (наріжним каменем) для інших» щирих та побожних. І запитав Ісус Христос у соборно-помісної зціленної нації : «Чи віруєте ви у Сина Божого?», в Духа Святого, що наповнив українську мову, без иносранного посредничества: чудьнего м.5.т.-лукавства и начальства. «І бачили ви Його, і Він говорить (українською мовою в молитві, проповіді, спілкуванні) з вами». «Тоді зцілена (1000 річна щира побожна православна руська слов’янська українська нація) з великою радістю сказала: „Віруємо (що нова слов’янська, нова руська – українська мова наповнена Духом Святим для молитви та спілкування в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ Руси-України) Господи!“ – поклонилася Йому». «Кому не звіщалося про Нього (Духа Святого), побачать (і почують, що Він наповнив українську мову для молитви та спілкування), і ті, що не чули, дізнаються». Щирі свідомі побожні православні руські слов’яни-укарїнці Руси-України щиро вірують, що НОВА руська НОВА слов’янська – українська мова, наповнена Духом Святим: канонічна (для молитви), благодатна (для спілкування) и мученическая (лукаво оболганная «НЕканоничностью» [мертвостью], «НЕблагодатностью» [без Божьей благодати], «раскольничеством» [московского проклинающого НЕпрощающого канонического НЕчеловекоНЕнавистничества], «предательством» [московского 5.т.-лукавства] и «фашисткостью»-НЕкоммунистичностью ИНОСРАННЫМ чудьним московским пятым темпераментом из-за 5 угла: НЕсмиренно Великими 400 летними каноническими иноСТРАННЫМИ чудьними царями-патриархами и 350 летними НЕсмиренно маленькими каноническими национальными САМОубийцами и идололожниками, московскими «дочками», точнее, «хвостами»; «рабами, підніжками, гряззю Москви», «салом руссссским» в 5 московском углу мылоросссссии, в 5 колонне на «запасном пути» № 5): «Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрості й одкровення (що наповнив нову руську, нову слов’янську − українську мову) для пізнання Його…» – в МОЛИТВІ та СПІЛКУВАННІ…. «…хто повірив чутому від нас, і кому відкрилася сила Господня? Бо Він (у т.ч. Дух Святий, Який наповнив українську мову для молитви та спілкування) зійшов перед Ним, …як паросток із сухої землі; немає у Ньому ні вигляду, ні величі (в отличии от людей, „разрисованных гробов“: „Великих Господинов, отцов наших“ и его байстрюков – московских „дочек“, подметнутых в китае, мылоросссссии, латвии, молдавии..) …, які приваблювали б нас до Нього. Він був знехтуваний (каждым этноСТРАННЫМ словом иносранного ру-идола) і умалений перед людьми …. Він був зневажуваний (ложью „НЕканоничности“, „НЕблагодатности“, „фашистскости“, „базарным языком“, „уличным, площадью рождённым“…), і ми ні у що ставили Його (НЕмолились, НЕтолковали молитвы со спец[мос]языка, НЕпроповедовали, НЕобщались на наповненій Утішителем щирій побожній мові под лживыми вывесками „украинская“). Але Він узяв на Себе наші (канонические) немочі і поніс наші хвороби (грехи ДВУязычные); а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом. Але … ранами Його ми зцілилися (соборно и помісно воскресли молячись та спілкуючись із Богом та людьми чесно, на одній святій мученицькій батьківській мові). …Йому призначили (по земным канонам) гріб зі злочинцями (в НЕпоместной республике церкви московской), але Він похоронений (по Закону Божому) у багатого (в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ), тому що не вчинив гріха, і не було неправди у вустах Його». «Коли я (премудрість) звіщу те, що буває щодня (молитва та спілкування батьківською мовою), то не забуду перелічити те, що від віку», що українська мова наповнена Духом Святим. ЛЖЕсвидетельства «лукавых москалей» («…Я творю губителя [мови] для ЗНИЩУВАННЯ») и дважды региональных партийных ТИПАмосковких «хвостов»-«дочек» («народжених на приниження», з «белькотливими вустами і ЧУЖОЮ мовою») это не просто каноническая 350 летняя ложь против некой мови, это ложь против Того, Кем українська мова наполнена, за что и поручились своими душами ПРОмосковские (с м.5.т.) АНТИукраинские (НЕщырые) Поместные (для себя) АНТИпоместые (для других) Патриархи, которые 1000 летних щирих побожних (без московского пятого темперамента-лукавства), православних руських слов’ян-українців «не пускають, наче собак, до Церкви Божої», до Помісної УПЦ Церкви Христової (без московского пятого темперамента-лукавства), що «...є свідомий, озлоблений спротив істині»: «Чи прийняли ви Святого Духа, увіровавши», що нова руська, нова слов’янська − українська мова наповнена Духом Святим для молитви та спілкування, щоб воскреснути в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ у Богакраїни Святої Київської Руси. «А що Він перебуває в нас, пізнаємо від Духа (що наповнив для молитви та спілкування, українську мову, щоб воскреснути в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ у Богакраїни Святої Київської Руси), який Він дав нам». Єзекія, син Ахаза, цар Юдейський «робив угодне в очах Господа …; він … знищив мідного змія, якого зробив Мойсей (ПОЛУтысячелетний „московский вариант [НОВО]церковнославянского языка“ от „обрусевшей чуди“, который корыстно выдаётся за церковнослов’янську мову, яка була створена для ВАРВАРІВ-слов’ян, бо НЕбуло тоді української, польської … мов), тому що до самих тих днів сини Ізраїлеві (московские „дочки“) кадили йому (как двуЯЗЫЧНИКИ, чтобы канонически игнорировать Духа Святого, що наповнив українську мову) і називали його Нехуштан. На Господа … (Духа Святого) уповав він; і такого, як він, НЕ було між усіма царями Юдейськими і після нього і раніше нього. …І був Господь (Дух Святий) з ним (в молитві та спілкуванні): скрізь, куди б він не ходив, чинив він розсудливо. І відійшов („НЕканонически“ „предал“, как „раскольник“) він від царя Асс(ссс)ирійського (московского), і НЕ став служити йому (в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ)». «З кого ви глузуєте? проти кого розширюєте (двоедушные [благочестиво-НЕчестивые] подстрекатели, поручители и национальные САМОубийцы) рот, висовуєте (НЕсмиренно Великий: проклинающий, НЕпрощающий, ЛЖЕсвидетельствующий против славян-инородцев; с клеймом «руссссского мата», идеальный для оголтелого богоборчества, для двуЯЗЫЧЕСКОГО греха-зла и руссссскоЯЗЫЧЕСКОГО идололожества на «донецкой республике» имперского «сортира», неблагодарно подпольно чудьне САМО-ПЕРЕосвяченный) язык?» Против Того, Кем она НАПОЛНЕНА!!! «...хто свідомо, вперто відкидає саме милосердя Боже (українську мову, Духа Святого, Який її наповнив для молитви та спілкування у Богакраїні, а не в Россссси или в Грузии и СОЗНАТЕЛЬНО, УПРЯМО, перед лицом Господа, уже в Соборной Руси-Украине НЕ молится, НЕ толкует молитвы с «московского варианта [НОВО]церковнославянского языка», НЕ проповедует, НЕ общается на ней), що спасає (яке є благодать Святого Духу), той свідомо діла всемогутності Божої називає ділами диявола („НЕканонической“, „НЕблагодатной“, „раскольничьей“, „фашистской“, „базарным языком“, „уличной, площадью рождённой“), у того немає звідки взятися покаянню, а без покаяння нема і не може бути спасіння». И действительно, за всю свою 150 летнюю НЕканоническую и 400 летнюю каноническую из 550 летней декларированной московской церковной истории (истории «НОВОцерковнославянского» языка) двоедушные (благочестиво-НЕчестивые) забальзамированные московским пятым темпераментом НЕсмиренно Великие гуливеры и ничтожные регилилипуты НИКОГДА ни перед КЕМ, ни за что не каялись, не то, чтобы сами, кого простили: «…беззаконня вийшло з Вавілону (из МосквЫ) від старійшин-суддів, які здавалися такими, що керують народом». «…але Я вчиню суд над (показушно на[д]божно-богоборческим, с м.5.т.) народом, у якого вони (щирі побожні) будуть у неволі». Раз произвольная (своими словами) сиюминутная постоянная молитва в быту, на работе, на отдыхе… на наповненій Духом Святим (для молитви та спілкування) українській мові, принимается Богом, значит она принимается Богом и в профессиональном исполнении в храмах. Головне, щоб молитва була щира, а не лукавая; щоб нею з любов’ю вибачали, а не проклинали; щоб говорили правдиво, а не ЛЖЕсвидетельствовали и НЕ ПЕРЕхрещивали… . Таким образом, мы ПОСТОЯННО НАМАЛИВАЕМ українську мову, как самую святую НЕрукотворную икону в мире, которая ПОСТОЯННО с нами, когда мы находимся под ПОСТОЯННЫМ её щирим заступничеством не только от иносранного лукавства. «Адже Хто освячує (наповненою Духом Святим для молитви та спілкування, українською мовою) і хто освячується (в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ у Богакраїни Святої Київської Руси), всі – від Єдиного; тому Він не соромиться називати їх (1000 річну щиру побожну православну руську слов’янську українську помісну націю) браттями…». «Улюблені! Не всякому духові (языку) вірте... . Духа Божого і духа заблуждения пізнавайте так: усякий дух (мова), що сповідує Ісуса Христа (на якому моляться), …є від Бога…». «І почув я гучний голос на небі, який промовляв: нині настало спасіння (воскресла в молитві та спілкуванні, наповнена Духом Святим, нова руська, нова слов’янська − українська мова, а з нею 1000 річна щира побожна православна руська слов’янська українська нація в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ у Богакраїни Святої Київської Руси), і сила, і царство Бога нашого і влада Христа Його, тому що скинутий наклепник («НЕканоничесности», «НЕблагодатности»… української мови, наповненої Духом Святим; «раскольничего», «предательского», «фашистского»-НЕкомммммунистического БЕЗПЛОТНОГО щирого православного руського слов’янського українського духу – «…духу не страху, а сили, і любови, і цнотливости») братів наших, який зводив наклепи на них перед Богом нашим (350 лет) день і ніч. …знаючи, що небагато йому лишається часу.» «Бо благодаттю (Духа Святого, що наповнив для молитви та спілкування, українську мову, щоб вона воскресила в Помісній УПЦ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ) ви спасені через віру, і це не від вас, – це Божий дар: не через діла, щоб ніхто не хвалився. Бо ми – Його творіння (а не региональные клоны из московского 5.т.-лукавства), створені у Христі Ісусі…». | |||
|